«Ми про війну з тобою книжку прочитали...»

Ми прочитали книгу про війну.
З бабусею сиділи і мовчали.
Ну що тут скажеш про таку сумну
подію, сповнену і смутком, і печаллю
Вона ж всім стільки горя принесла …
Колінько Ксенія

   Чи є майбутнє у нації, яка, завдячуючи байдужості, потроху забуває своє минуле, свідомо відрікається від історії свого народу, не бажає плекати дивосвіт пам’яті і спогадів у серцях юного покоління?.. Ні!… Адже, щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба досконало знати його історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх предків. А якщо врахувати те, що наша багатостраждальна прадавня українська земля особливо багата на визначні події, що відіграли вагому роль і у світовій історії, то виникає нагальна необхідність зберегти і донести ці глибинні спогади до свідомості якомога більшої кількості людей. Саме такі знання є своєрідним місточком, що єднає батьків з дітьми, дідусів з онуками.
   В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову, а для українського народу — Велику Вітчизняну війну.
   1941–1945… Лише тире розділяє ці дати, а в житті — понад  20 мільйонів загиблих, яких забрала війна та страшні сліди, які вона залишила. Територією України фронт прокотився двічі і перетворив на руїни та згарища 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами…
   Велика Вітчизняна війна — саме вона різким вихором посеред літнього буяння природи увірвалася в життя мільйонів наших співвітчизників чорного ранку 22 червня 1941 р. І судилося цьому дню стати не черговим яскравим днем, а початком найгіршої в історії ночі, що тривала 1418 страшних діб. Саме тоді закривавлений чобіт фашистського окупанта вперше ступив на нашу рідну землю. Нападники, не соромлячись, в’їжджали на новеньких мотоциклах у захоплені міста і села. Ситі, вгодовані, зухвалі вони почали відразу встановлювати свої жорстокі порядки. Геноцид і терор, примусова праця і глум над людською гідністю — саме так зарекомендувала себе «нова влада». Найтяжче випробування нависло непосильним тягарем над нашим народом. Настали неймовірно тяжкі дні окупації.
   У перші ж дні страшної небезпеки більшість чоловіків були мобілізовані на фронт. Але згадаймо, хто постав перед навченим тактичним хитрощам, бездоганно обмундированим і блискуче озброєним ворогом? Це звичайні робітники і колгоспники, вчителі і пекарі, колишні випускники шкіл, які дорослішали на полі бою і, навіть, діти.
   Безумовно, за всіма розрахунками гітлерівці мали блискавично і без перешкод отримати перемогу у своїй лихій і ході проти мирного людства. Але ворог не врахував головного — величезного морально-патріотичного духу нашого народу та його безмежної любові до рідного краю. Кожен наш співвітчизник сприйняв цю біль і трагедію як особисту біду.
Героїзм і самопожертва не знали меж і саме їх масовий характер і знищив ворога.
   Тож давайте відкриємо навстіж свої серця і приймемо в них трагічне і героїчне минуле свого народу, який пережив смерть і горе, жахи і страждання, насильство і приниження, низько вклонімося його подвигу.
   Згадаємо спалені села, заставлені шибеницями міста, жертви Голокосту, залитий кров’ю сніг… Не забуваймо солдатських матерів, що, як журавки, посивіли без віку, виснажених, голодних дітей, що в чотирнадцять років ставали за верстати, мільйони простих солдат, які поранені й знесилені все ж піднімалися з окопів і йшли під дощем куль і громом гармат, захищали наше право на сьогоднішнє життя.
   З кожним роком віддаляються події однієї з найкривавіших воєн, яких зазнало людство. Велика Вітчизняна назавжди залишиться в історії як жорстоке збройне протиборство, яке призвело до небачених збитків. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби втрат — людських, економічних, культурних й соціальних, а, між іншим, безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило по собі катастрофічні наслідки.
   Війна — це частина історії нашої Батьківщини, пам’ять — частина духовності народу, а пам’ять про війну — це шана минулому і прояв людяності нації. Пам’ять про тяжкі втрати, які зазнав український народ у страшній воєнній круговерті, зобов’язує всіх нас усвідомити, що ми повинні стократ цінувати звичайні земні радощі, все те, що має кожен із нас зараз, аби ніколи більше пил і порох від вибухів не закрив нам яскраве сонце і чисте блакитне небо, щоб жоден нападник не відібрав у нас любові до життя, прагнення досягти своєї мрії, можливості радіти чистим літнім ранкам і квітучим, запашним веснам і щоб ніякі новомодні віяння не витіснили із свідомості повагу до старшого покоління. Тож давайте розпочнемо свідомо і добровільно лікуватися від так званої «хвороби безпам’ятства»!
   Минуле — сучасне — майбутнє українського народу. У високодуховному цивілізованому суспільстві, прагнення до якого декларує незалежна держава Україна, війни не повинно бути. Першочерговими завданнями морального розвитку підростаючого покоління є пробудження гуманних почуттів особистості, формування морально-вольових якостей. Особливе значення надається патріотичному вихованню: прищепленню почуття любові й поваги до рідних та близьких, батьківської домівки, своєї малої батьківщини, пошани до державних символів (прапора, герба, гімну), історичної і культурної спадщини українського народу, гордості за його досягнення та бажання долучитися до громадсько-корисних справ і значущих суспільних подій. Діти не є ізольованою категорією суспільства, яке широко відзначає пам’ятні дати, пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни, вони також повинні бути залучені до громадського життя. Василь Сухомлинський зазначав, що наріжним каменем громадянської гідності є знання про Батьківщину.
   Пріоритетну роль у громадянському вихованні дитини відіграють активні форми, що стимулюють ініціативу, самостійне та критичне мислення дітей і базуються на принципі багатосторонньої взаємодії — ситуаційно-рольові ігри, ігри-драматизації, «мозкові атаки», інтелектуальні вікторини, метод аналізу проблемної ситуації, круглі столи. Важливе місце посідає проектна робота: організація різноманітних проектів, акцій, кампаній, видання газет і журналів. У дитячих бібліотеках може широко використовуватися комплекс засобів педагогічного впливу — наочність, морально-етичні бесіди, завдання, проблемні ситуації морального вибору, творчі розповіді, ігри, тренінги та ін. в різних видах діяльності.
   Як відомо, давній вислів «Коли говорять гармати, музи мовчать» в історії людства інколи не підтверджується. Так було і в роки Великої Вітчизняної. Ревли гармати, гуркотіли танки, йшла в атаку піхота, горіли міста і села, на землю прийшло тяжке лихоліття. У цей грізний час з особливою виразністю розкривається роль палкого письменницького слова, вражаючої сили набувають яскраві публіцистичні твори, звучить натхнена мужня й ніжна поезія.
   Події цієї війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих хто був на фронті, чиє дитинство або юність опалила війна: О.Довженко, А.Малишко, П.Тичина, М.Рильський, О.Гончар, Л.Костенко, Г.Тютюнник, О.Коломієць та багато інших. Гаряче освідчувався у любові до рідної землі Андрій Малишко («Україні моїй»), оголив жорстоку правду війни і оспівав велич людського духу у військовій прозі Олександр Довженко («Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Незабутнє», «Мати», «Повість полум’яних літ», «Україна в огні»). Тема війни продовжувала лишатися однією із провідних у літературі повоєнних років, оскільки тисячі жертв, понад два роки окупації не дозволяли письменникам забувати про поразки і перемоги. Особливої актуальності ця тема набула в художньому доробку «шістдесятників», оскільки всі вони були «дітьми війни».
   Героїв Григора Тютюнника, В. Близнеця і М. Вінграновського об’єднує високий гуманізм, почуття відповідальності, жертовність, готовність допомогти слабкому. У психологічному плані вони виявляються набагато старшими за свій фізичний вік. «З їхньої загостреної лихом пам’яті прийшла в нашу прозу страхітлива фактографія окупаційних днів і ночей, — писав М. Слабошпицький. — Читаючи «Облогу» й «Климка» Григора Тютюнника, «Первінку» Миколи Вінграновського, новели Євгена Гуцала, «Землянку» і «Мовчуна» Віктора Близнеця аж до фізичної пронизливості відчуваєш холодні, прибиті першими приморозками роси під босими хлоп’ячими ногами, переймаєшся болем пораненої війною дитячої душі, вслухаєшся в тодішні, далеко не дитячі (бо ж трагічно дочасно їм судилося подорослішати!) думки героїв, зігріваєшся невичавним теплом їхньої пам’яті про живих і мертвих батьків і вражаєшся моральним максималізмом, од якого вони не відступаються навіть у ситуаціях загострено екстремальних».
   У своїх рекомендаціях щодо популяризації історії Великої Вітчизняної війни ми наголошуємо — це невичерпне джерело патріотичного та морального виховання підростаючого покоління. З цією метою дуже важливо у ході бібліотечних заходів показати живі образи героїв Великої Вітчизняної війни — полководців, офіцерів, солдат, партизанів, працівників тилу, розкрити моральні мотиви їхнього героїзму.
   Важливо, щоб наші діти знали правду про ту війну, про ті випробування, які випали на долю України і українців. Дошкільнят та молодших школярів варто знайомити з історією Великої Вітчизняної війни через історію їхніх родин та історію рідного краю. Рекомендуємо провести бесіди-діалоги за темами: «Велика Вітчизняна війна в долі моєї родини»; «Пам’ять про події (про героїв) Великої Вітчизняної війни в назвах вулиць мого міста або села» тощо. Враховуючи вікові особливості учнів, бажано, щоб матеріали та розповіді бібліотекаря були доповнені свідченнями очевидців тих подій чи родинними спогадами, можна залучити родинні фотографії, листи з фронту, нагороди. Невичерпний потенціал патріотичного виховання мають зустрічі з ветеранами, маршрути пам'яті на місця бойової слави, екскурсії відповідними залами краєзнавчих музеїв. Для користувачів середнього та старшого шкільного віку бажано проводити окремі екскурсії-бесіди на базі музеїв, залів, кімнат і куточків бойової слави, які є практично в кожному населеному пункті України. Під час заходів рекомендується широко використовувати художні твори, документи, спогади, фронтові листи, кінофотофонодокументи, які допоможуть бібліотекарям створити емоційно-піднесену атмосферу та підсилять виховний вплив бібліотечних заходів.
   Дуже важливо, щоб кожний захід, який присвячено подіям Великої Вітчизняної війни, хвилював дітей, залишав глибокий слід у їхніх серцях і свідомості. Під час проведення заходів рекомендуємо використовувати як традиційні, так і інноваційні технології. Їхнє застосування дозволить користувачам-дітям формувати і відстоювати власну позицію, глибше познайомитися з творчим доробком письменників та поетів Великої Вітчизняної і не залишитися байдужими до його змісту. Бажано застосувати метод проектних технологій, проведення семінарів, конференцій, круглих столів тощо. З метою відзначення пам’ятної події визволення України від німецько-нацистських окупантів пропонуємо використати у своїй роботі наступні заходи:
круглі-столи для старшокласників: «Ціна перемоги: баланс втрат і здобутків України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)»; «Оборона, визволення міст-героїв в Україні: скрижалі пам’яті»; «Українські діти-герої Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»; «Немає Голокосту проти одного народу. Голокост завжди проти всіх...»; «Наш населений пункт у роки Великої Вітчизняної війни: сторінки історії»;
театралізований вечір пам’яті «Мрію, щоб світ був з війною не знайомий!»;
краєзнавчі експедиції: «Фронтовими дорогами моїх рідних... (дідуся, бабусі...)»; «Вулиці нашого міста — імена героїв Великої Вітчизняної війни»; «Поети на фронтах війни»; «Очима тих, хто був в бою»; «В вогні написані слова (мемуари та спогади свідків трагічних літ)»;
книжкові вернісажі та виставки: «Нехай живі пам’ятають — покоління знають» (художні твори воєнних років, видання, що розповідають про основні події Великої Вітчизняної війни, ордени, медалі, листи з фронту); «І пам’ять про війну нам книга оживляє»;
історичний турнір-вікторину: «Йдемо на смертний бій за честь країни рідної!». Турнір складається з конкурсів: «Воєнні звання» (конкурс на знання воєнних звань та регалій); «Приказки та прислів’я про армію»; «Образ солдата в художній літературі» (конкурс на знання творів про війну);
усні журнали: «Наш край в роки Великої Вітчизняної війни»; «Трагедія Бабиного Яру розповіла...»; «Мої однолітки в Голокості»; «Міста-герої в Україні. Від оборони до визволення»; «Батьки, діди заповідали мужність...».